Магія читання в об'єднання єктиві фотографа

Стів Маккаррі об'єднання їхав 30 країн світу, фотографуючи людей, занурених у читання. Від сталеливарного заводу в Сербії до школи в Кашмірі - ці знімки демонструють справжню магію друкованого слова.

"Люди, які читають книжки, рідко відчувають самотність чи нудьгу, бо в читанні вони знаходять розраду і просвітлення", - пише Пол Теру в передмові до книги "Стів Маккаррі: Про читання", яка нещодавно вийшла у видавництві Phaidon.

"Іноді це видно неозброєним оком. Бо обличчя людини, яка занурилася в книгу, часто випромінює світло".

Це світло можна побачити майже на кожній світлині альбому, чи то в нахиленій голові жінки в італійському музеї, чи в зосередженому виразі обличчя вуличного торговця в Кабулі. Протягом 40 років фотограф найвідомішого в світі фотоагенції Magnum робив знімки людей з книжкою в руках.

На деяких з них читання виглядає цілком буденним. Робочий присів біля доменної печі на перекур і зазирнув у газету. На інших - читачі виглядають зануреними в транс, як-від жінка біля ніг величезного кістяка чи таєць, який не помічає, що до нього притулився слон. Усі вони тимчасово перенеслися в інше місце.

Маккаррі надихнув легендарний угорський фотограф. "Я познайомився з Андре Кертесом, невдовзі після того, як переїхав до Нью-Йорка, мені тоді було трохи за 30", - розповідає Стів Маккаррі у вступі до книжки.

"Найбільш цікаві з його знімків зображували людей під час читання. Він робив їх протягом 50 років, а потім у 1971-му видав книгу під назвою "Про читання". Альбом Маккаррі є даниною поваги таланту Кертеса, а також впливу його генія на мене".

Куратор Музею сучасної художньої фотографії Джон Жарковскі писав у книжці "Погляд на фотографії" 1973 року, що "Кертес ніколи не цікавився аналізом дійсності, від початку своєї кар'єр кур'єри в 1912 році він прагнув реальності ліричної, а не епічної, намагаючись вхопити несподіваний штрих, ефемерну мить".

Фотографії Маккаррі закарбували саме такі моменти - люди, захоплені читанням, навіть не помічають, що їх фотографують.

Швейцарський поет, письменник і художник Герман Гессе проникливо описавши процес занурення в читання у своєму есеї 1920 року "Про читання книжок". "Коли наша уява і здатність асоціювати себе з подіями досягають найвищої точки, ми більше не читаємо надруковані на папері слова, а пливемо потоком імпульсів і натхнення, в який затягує нас текст".

Знімки, представлені в фотокнижці "Про читання", уносять нас в інший світ і водночас допомагають глибше зрозуміти світ навколо. У блозі Brain Pickings Марія Попова міркує про різне значення читання.

"Для Кафки книги були сокирою, здатною пробити кригу на океані нашої душі", для Карла Сагана - "доказом, що люди здатні творити магію".

Джеймс Болдвін шукав у читанні спосіб змінити свою частку, для Ніла Геймана книжки були провідником у найглибшу істину людства, а для лауреатки Нобелівської премії полячки Віслави Шимборської - кінцевою межею свободи".

"Галілей вважав читання надлюдською здатністю", - пише блогерка.

У передмові "Про читання" Теру згадує, як твори американських письменників Джеймса Болдвіна, Ленгстона Гьюза і Зори Ніл Герстон змінили його світогляд.

"Можливість потрапити у внутрішній світ героя значила дуже багато для мене, вона сформувала мою чутливість і допомогла зрозуміти расовий конфлікт в американському суспільстві".

На цьому знімку жінка біля храму читає своєму онукові книжку. Теру розповідає про свій перший досвід читання.

"У багатьох з нас любов до книжок пробуджувалась, коли ми слухали, як нам читали батьки. Тато читав перед сном мені і моїм братам "Острів скарбів", мама прочитала нам "п'ять китайських братів", серію книжок "Сніп, Снап, Снурі", "Слоненя Сонні" і багато казок Доктора Сьюзі... З раннього віку в мені виховали прагнення до розширення кругозору".

У іншому своєму есеї "Магія книжки" Гессе писав, що читання здатне змінювати наш світ: "Серед багатьох світів, які людина не отримала в дар від природи, а створила з власного розуму, світ книжок є найвеличнішим... вище написане Без слова, без книжок немає історії і самого поняття людства".

"Якщо хтось спробує зібрати в одній невеликій кімнаті всю історію людського духу і привласнити її, він зможе це зробити за допомогою колекції книг".

"У всіх народів слово і лист є священними, - пише Гессе. - Давати назву предметам та явищам, а також писати вважалося містичним дійством, за допомогою якого людина завойовувала і привласнювала навколишній світ. Уміння писати було божественним даром, таємним і священним мистецтвом, доступним лише обраним".

"Читання - настільки інтенсивний досвід, що передати його тим, хто не читає, майже неможливо. Видатні книги зачаровують читача, допускаючи його в екзотичний світ, як-від Полінезійський рай у "Тайпі" Германа Мелвілла або антиутопія Орвелла в романі "1984".

Знімки Маккаррі "є візуальним свідченням сили читання: занурення в інший світ, осяяний погляд, усамітнення, розслаблена поза, радість відкриття".

Вони також свідчать про те, що багато людей у світі й досі надають перевагу друкованому слову перед смартфоном. Утім, ще в 1930 році Гессе писав: "Не треба боятися, що в майбутньому книги можуть зникнути. Навпаки, що більше люди задовольнятимуть свої потреби в інших видах розваг, то частіше вони повертатимуться до авторитету і гідності книги".

"Хоч би яким міцним не було наївне захоплення прогресом, людство незабаром визнає, що лист і книги мають вічну цінність".

"Стані очевидна, що формулювання думок словами і їхня передача за допомогою листа є не просто важливим, а єдиним способом для людства зберегти свою історію і пам'ять", - підсумовує Гессе.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.