Внутрішній голос. Як навчитись слухати себе. Ітан Кросс

НАЗВАНА ОДНІЄЮ З НАЙКРАЩИХ КНИЖОК 2021 РОКУ ВИДАННЯМИ:

* The Washington Post * BBC * USA Today * CNN Underscored * Shape * Behavioral Scientist * PopSugar * Kirkus Reviews * Publishers Weekly * Shelf Awareness

В давнину люди вважали свій внутрішній голос відголосом диявола. З ним боролись та намагались притлумити. Водночас хтось вважав його джерелом мудрості і намагався прислуховувався до нього.

Сьогодні, як і тисячі років тому, внутрішній голос — це невіддільна частина нашої свідомості. Однак ми настільки звикли до постійного діалогу із самими собою, що часто навіть не помічаємо його згубного впливу на наше ментальне здоров’я та самосвідомість.

Самокопання та самоприниження спричиняє невпевненість в собі, а нав’язливий голос в голові може навіть свідчити про певні психічні розлади.

І хоча нам здається, що керувати балаканиною в голові неможливо, автор цієї книжки таки доводить — її таки можна використати на свою користь.

Про автора:

Ітан Кросс — американський експериментальний психолог, невролог і письменник, спеціалізується на регулюванні емоцій. Професор психології та менеджменту в Мічиганському університеті, директор тамтешньої лабораторії емоцій та самоконтролю.

Чим хороша ця книжка:

• Розкаже, як приборкати свого внутрішнього критика та перетворити його на внутрішнього коуча;
• Доведе, що внутрішній монолог — це абсолютно нормально і його можна і потрібно навчитися скеровувати в правильне русло задля досягнення рівноваги всередині себе;
• Автор дає поради, що робити із роєм нав’язливих думок, які викликають тривогу, розчарування, невдоволення чи невпевненість;
• Роз’яснює, що намагання «жити моментом» контрпродуктивне по своїй суті, адже людський мозок історично запрограмований на довгострокове планування.

Цитати з книжки

Про важливість підтримки

Відсутність сильної мережі соціальної підтримки — це фактор, що підвищує ризик смерті так само, як викурювання понад п’ятнадцяти сигарет на день, і більше, ніж надмірне споживання алкоголю, відсутність вправ, надлишкова вага чи життя в забрудненому місті.

Про наслідки відсутності емпатії в мережі

Дослідження демонструють, що спостереження за емоційною реакцією інших — коли ми бачимо, як хтось здригається, або чуємо дрижання в голосі — може стати одним з тих потужних засобів, який пробуджує емпатію. Але непомітні фізичні жести, мікроміміка й голосові інтонації, які викликають емпатичний відгук у реальному житті, у мережі відсутні. Як наслідок, наш мозок позбавлений інформації, що виконує надважливу соціальну функцію: перешкоджає жорстокості та антисоціальній поведінці. Інакше кажучи, ослаблена емпатія аж надто часто веде до тролінгу та кібербулінгу, що має важкі наслідки. Кібербулінг, наприклад, пов’язують з довшими періодами депресії, тривоги та наркоманії, а також з кількома токсичними фізичними наслідками, як-от головний біль, розлади сну, захворювання шлунково-кишкового тракту та зміни в належному функціонуванні системи реагування на стрес.

Про емоційні потреби людей

Коли люди звертаються до інших по допомогу, то найчастіше мають дві потреби, які намагаються заспокоїти: шукають піклування й підтримки, з одного боку (емоційні потреби), і конкретних порад, як рухатися вперед і домогтися зцілення, з другого (когнітивні потреби). Щоб заспокоїти внутрішній голос інших людей, вкрай важливо відгукнутися на ці обидві потреби. А саме вам необхідно не лише виявляти розуміння того, що доводиться пережити іншим, але й також розширити їхнє бачення, подарувати їм надію і нормалізувати їхній досвід. Це можна зробити особисто або за допомогою текстових повідомлень, соціальних медіа та інших форм цифрового спілкування.